Захворювання селезінки

Інфаркт селезінки. Причиною розвитку інфаркту служать тромбоз або емболія судин цього органу. Інфаркт селезінки розвивається при бактеріальному септичному ендокардиті, стенозі лівого атріовентрикулярного отвору, портальної гіпертензії, черевному тифі.

Клінічна картина і діагностика. Захворювання починається раптово з інтенсивних різких болів в лівому підребер’ї, що супроводжуються лихоманкою, тахікардією, блювотою, парезом кишечника. Виразність клінічної картини залежить від просторості інфаркту. Дрібні інфаркти можуть протікати з мінімальними клінічними проявами або безсимптомно. У більшості випадків настає самовилікування з організацією та рубцюванням зони інфаркту. Рідше спостерігаються інфікування і гнійне розплавлення ураженої зони з утворенням абсцесу селезінки, іноді в зоні інфаркту розвивається помилкова кіста.

Абсцес селезінки. Найбільш частими причинами його розвитку є сепсис, нагноєння зони інфаркту, непаразитарні кісти, гематоми, рідше – перехід інфекції контактним шляхом з сусідніх органів.

Клінічна картина і діагностика. Абсцеси бувають поодинокі та множинні. Клінічно вони проявляються тупими болями в лівому підребер’ї, що посилюються при русі хворого, ознаками синдрому системної реакції на запалення (підвищення температури до фебрильних значень, тахікардія, високий лейкоцитоз із зсувом формули вліво, значне прискорення ШОЕ та ін.) При масивних і множинних абсцесах можна промацати збільшену хворобливу селезінку; при локалізації гнійника в нижньому полюсі органу іноді можна визначити симптом флуктуації, при розташуванні абсцесу в верхньому полюсі досить часто спостерігають співчутливий випіт у лівій плевральній порожнині.

Ускладненнями абсцесу селезінки є прорив його у вільну черевну порожнину з розвитком поширеного гнійного перитоніту або в просвіт порожнього органа (шлунок, товста кишка), рідше – в ниркову балію.

Серед інструментальних методів дослідження найбільш інформативні ультразвукове дослідження, комп’ютерна томографія.

Лікування. Найбільш часто виконують спленектомія. При солітарних гнійниках, а також при загальному важкому стані хворого в даний час використовують чрескожную пункцію і дренування абсцесу під контролем ультразвукового дослідження.

Кісти селезінки. Розрізняють непаразитарні та паразитарні кісти.

Непаразитарні кісти можуть бути істинними (покриті зсередини ендотелієм) і помилковими (не мають ендотеліальної вистилки). Справжні кісти є вродженими і виникають в результаті порушення ембріогенезу. Помилкові кісти є набутими і виникають після травм, інфекційних захворювань і як наслідок перенесеного інфаркту селезінки. Кісти можуть бути поодинокими і множинними. Їх обсяг варіює від декількох десятків мілілітрів до 5 л і більше. Вміст кісти має серозний або геморагічний характер.

Паразитарні кісти селезінки найбільш часто викликаються ехінокока, значно рідше цістіцерков і виключно рідко – альвеококком. Паразити можуть проникнути в селезінку гематогенним, рідше лімфогенним шляхом. Тривалість захворювання може досягати 15 років і більше. У міру розвитку паразита відбувається відтискування сусідніх органів черевної порожнини, розвивається атрофія тканини селезінки.

Клінічна картина і діагностика. Клінічні прояви непаразитарні кіст різноманітні. У переважної більшості хворих вони протікають безсимптомно. При ехінококових кістах великих розмірів хворі відзначають постійні, тупі болі в лівому підребер’ї з іррадіацією в ліве надпліччя, симптоми здавлення сусідніх органів черевної порожнини (шлунок, товста кишка). При фізикальному дослідженні можна відзначити вибухне в лівому підребер’ї, деяку асиметрію живота, пропальпувати збільшену гладку безболісну селезінку.

Клінічні прояви паразитарних кіст селезінки аналогічні таким при непаразитарні кістах. При живому паразит нерідко спостерігають симптоми алергії – свербіж шкіри, кропив’янку і т. п. Як ускладнення ехінококозу селезінки можуть розвиватися нагноєння кісти з клінічними проявами абсцесу або розрив кісти.

Для діагностики кіст використовують ті ж методи, що і при абсцесах селезінки. За допомогою комп’ютерної томографії в селезінці виявляють чітко окреслене освіта низької щільності. У діагностиці паразитарних кіст селезінки, крім вищевказаних способів, застосовують серологічні проби на ехінококоз і альвеококкоз (реакції непрямої гемаглютинації та імуноферментного аналізу).

Лікування. Операцією вибору є спленектомія.

Пухлини селезінки. Розрізняють доброякісні та злоякісні пухлини селезінки. До доброякісних відносять гемангіоми, Лімфангіома, ендотеліома. Вони зустрічаються дуже рідко, не мають характерної клінічної симптоматики. У міру розвитку пухлини з’являються болі в лівому підребер’ї з іррадіацією в ліве плече.

До злоякісних пухлин відносять різні типи сарком (фібросаркома, лімфосаркома і т. п.), що характеризуються досить бурхливим зростанням і мізерної клінічною картиною на ранніх стадіях хвороби. Після досягнення пухлиною великих розмірів з’являються симптоми інтоксикації, кахексія, асцит.

Основні принципи діагностики пухлин селезінки такі ж, як і при вказаних вище непухлинних поразках.

Лікування. При доброякісних пухлинах спленектомія призводить до лікування, при злоякісних ця операція можлива тільки на ранніх стадіях хвороби. При значних розмірах пухлини спленектомія є паліативним втручанням.

Читайте на cайті:

Теги:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

*


Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

  • головний біль
    Поведінка, яка викликає біль

    аденоїди
    Аденоїди: правильна діагностика і лікування

    як позбутися хропіння
    П'ять способів як позбутися хропіння